На разделение уже давно работали, даунбасс и спасибо за президента возникло не в прошлом году.
Я к чему это.
Вот есть у тебя родственник. Не такой удачливый, возможно не такой умный как ты, да еще хамовитый и нагловатый.
Ну и что с ним делать? Постоянно макать его и рассказывать какой он и как он вас раздражает?
Что с этого выйдет?
Надо всем нам работать над тем, что нас объединяет.
Это мое личное мнение, конечно.
Через кровь, смерти, слезы.

я придерживаюсь мнения, что сначала надо признать ошибки, а потом уже искать точки взаимопонимания, это облегчает процесс, начинаешь как бы с чистого листа

у меня к вам вопрос- у вас конфеты Петины Рошен продаются в магазинах?

Света, к России еще год назад вся Украина хорошо относилась. Мы все считали ее своим другом! Мы сопереживали и плакали, когда у них взрывали дома, метро, постоянному конфликту с Чеченской республикой. Сейчас, пройдя все на себе, восприятие преподносимого их "правды" очень поменялось.

разделение придумали как раз регионалы выходцы из Донецка. это они применили терминологию " люди второго сорта" про восток время избирательной кампании Ющенко. все эти " вы там на западе смереки будете кушать, вас кормит Донбасс" с трибун вр (!!!), бандеовцы, тоже не способствовали сближению. спасибо жителям родилось как следствие победы Януковича, никак не наоборот. впрочем, сейчас мы разделились ещё больше и боюсь, даже отступи сейчас Россия, вред нанесен непоправимый.

что касается хамских родственников, то как показывает опыт, редко кто их перевоспитывает, или терпят сжав зубы и стараются с ними не общаться. хамство по определению с трудом поддается воспитанию.

Ух ти як смачно "бандеовцы, тоже не способствовали сближению". Сближению кого з ким?

а так?
---------

все эти " вы там на западе смереки будете
кушать, вас кормит Донбасс" с трибун вр (!!!), "бандеровцы",
тоже не способствовали сближению.

---------


там же запятая стоит после слова "бандеровцы".

А вариантов на самом деле не так уж и много - постараться ужиться, выгнать, убить, все же не исключаю возможность перевоспитать.
Но только самому честно признаться - а какой вариант ты бы себе выбрал.
Хотя многое от нас действительно не зависит. Но чтобы знать, что именно я хочу, что я могу для этого сделать.
Вот что я реально могу сделать? Ращу ребенка инвалида с ежедневной болью в сердце о его будущем.
Кормлю приблудившихся собак и кошек.
И стая и мы выжили благодаря вам. Я это могла предвидеть, что в реальности встречу столько неравнодушных людей.
Да ни в жисть.
Приношу ли я какую-то пользу? Наверное нет, скорее балласт.
А жизнь дана и надо ее жить.
Извините, что я сегодня расфилософствовалась.

Каждый в жизни что-то от себя приносит. Из этого жизнь и складывается.
А что он принесет в нее - зависит лично от каждого!

Побачила. Не могла зрозуміти суті речення... хоча, давайте усі будемо чесними: нам усім ( і на заході й на Сході) періодично розповідали які погані там чи там люди. Одні бандерівці - інші москалі. Нас старанно вчили як не любити одне одного десятками років. Проте це не заважало простим людям спокійно спілкуватися, їздити в гості й відпочивати.. до не давного часу. Під час зустрічі чи розмови уся ця пропоганда випаровувалася й сприймалася як наклеп, або агітація. Уявіть. якби я когось із східнячок два роки тому запитала чи мрі вона про те, щоб її місто стало російським, або якоюсь там республікою. Вони б подивилися на мене як на хвору. А тепер ними керував страх, який у їхні голови вливали багато років. А тут ще Правий Сектор, Ярош - це ж треба так боятися якоїсь видуманої дурні, щоб повірити у іншу. Людським страхом вдало маніпулюють політологи.
Знаєте. можна зрозуміти й перепустити через себе усе, крім цинізму й підлості. У моєї сусідки була (для неї уже була) подруга в Донецьку. Вони разом вчилися в інституті й товаришували біля 20 років. Така собі витончена інтелігентна жіночка, медсестра, тонка натура й цінитель прекрасного. Часто приїздила до нас й усе грозилася перебратися на ЗУ жити. У грудні звонила й обзивала нас, наших солдат, освідчувалася у ненависті до усього українського... мати там були кольорові. Я навіть не знала, що вона так уміє. А недавно знову воскресла як би нічого не було. Зателефонувала й попросила знайти їй у Франківську трьохкімнатну квартиру. Не соромлячись, сказала, що заробила гроші на блок-посту. Стояли цілою родиною - заробляли: а шо робити як роботи нема й жити не можна так як раніше, а у вас усе спокійно, падлюки ви такі, заколотили усе й поховалися у нори... Почалася сварка й висновок: коли ви на майдані гроші заробляли - то можна було, а нам виходить - не можна? Ось цього не зможу зрозуміти. І знаєте, ось така бидлота приїде до нас з поворотом й буде до смерті ненавидіти українців і дітей своїх цьому вчити, а нормальні люди. які не зможуть вибратися з того пекла, будуть пожинати плоди цих покидьків ще багато років.

Можете вірити, а можете ні:
1. Є діти Бога (які зараз з Ним, або в дорозі до Нього) - на даний час це більша частина людей країни для якої не може даже бути мови зробити своє життя кращим за рахунок сусіда.
2. Є слуги Сатани: люди, які живуть по його принципу - украсти, убити, згуби. Придивіться до сепарів, до всіх їх одобрювачів: вони самі з легкістью украдуть, убьють, будуть радісно глумитись над іншими та радіти всьому цьому.
При цьому будуть ходити до церкви та молотись Богу приносячи дари Йому - але Богу ці підношення мерзленні і кажен
стане пред Ним на суді. Бог страшний в своїм гніві і гнів Його впаде на цих людей.
Біблія говорить: "страшно впасть в руки Бога Живого".

Недаром у нас є чудове і вірне прислів"я - що посієш, то й пожнеш.