Світлана, дуже мудрі слова пишете, цілком згодна. А Ви не ображайтесь на ту пані. Справа в тому що дехто від страждань стає м'якшим та добрішим, мудрішим, та сердце відкривається до Бога та до страждань інших людей, така людина починає співчувати знедоленим та бажати іншим добра... А дехто, як ви написали вище, пускає в серце ненависть, яка його руйнує. Як то кажуть: "як ви докотились до такого життя? - та по похилій площині..." Людина не стає різко в один момент злобивою та мстивою, щось має передувати цьому, один маленький крок, а потім ще один, а потім може іще більший крок. варто лише пустити ненависть, а вона далі сама випече тендітні паросточки любові до ближнього. розалік, я також бажаю Вам довгих років життя та щоб Господь зігрів вас своєю любов'ю і у Вас у серці нарешті засяяло сонечко, зберіть усі залишки сил і терпіння та моліться до Бога щоб дарував Вам та всім людям мир, любов та взаємопорозуміння. Це дуже важко, але - єдиний вихід не здуріти....
Світлана, я певна що Вам усі тут вірять, навіть і не думайте більше "конфузитись" від чужих сумнівів
Сьогоднішня ситуація в країні - велике випробування для всіх, дуже хочеться щоб милосердя не залишало наші серця. Оскільки історія розвитку людства має циклічний характер, здається що Господь допускає такі повторення щоб ми нарешті щось зрозуміли... Я мабуть за все своє життя не думала про історію так багато як зараз... От наприклад, трапилась у нас в тридцяті роки страшна трагедія голодомору, було багато причин для цього. Одна із них - те , що певна група людей перестала вважати інших людей за людей, стало можливим почепити на цілу групу людей ярлик "куркуль або ворог народу тощо" і все! Ця людина вже не людина, її можна було знищити або бути сліпою до її страждань. Мені здається що це дуже небезпечно, коли цілу групу людей розглядають як чорну пляму, це дозволяє не співчувати їм та знехтувати існуванням цих людей. Весною рос війська призивали не 4 мільйона людей, а набагато менша кількість людей, але страждає тепер від цього в тисячі разів більше людей. Багато хто ображений (і цілком справедливо) на них за те, що покликав в нашу державу війну, за те що гинуть кращі хлопці. Але із-за купки цих людей можна замалювати чорним кольором і інших, хто не мав до цього відношення... Мені здається що дуже важливо залишатися милосердним... Милосердя і добро - це різні речі. Добро ми робимо для хороших людей із задоволенням і отримуємо за це вдячність, але Господь від нас хоче саме милосердя. А милосердя - це через великий біль у серці, коли ти не чекаєш вдячності, коли людина може тебе за це добро іще насварити або ще й проклясти. Кожен проживе свій шлях , проте відповідати прийдеться кожному перед Богом окремо, і не допоможуть виправдання на зразок "а він мене перший образив, тому я йому не допоміг коли він страждав і не простив і прокляв за це"
Милосердя допомогає не потонути в образі, яка потім викликає ненависть, яка так руйнує душу. Милосердя - це намагатись дивитись на людину так як дивиться на нас Господь, який "благий, довготерпелевий та многомилостивий", це намагатись стати на місце іншої людини і побачити події під її кутом зору, намагатись не засуджувати бо це Господнє право судити. Недаремно у нас в головній молитві до Бога дане нагадування : "і прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим" для того щоб ми пам'ятали що коли ми не прощаємо інших то такого самого відношення від Бога ми просимо для себе...
А коли біль від образи стає нестерпний, дуже хочеться побажати зла своїм ворогам, але крізь цей страшний біль все-таки треба пам'ятати що то не наша компетенція вказувати кому іти в пекло а кому в царство небесне. Допоки Господь чекає тихенько біля серця кожної людини поки вона покличе його, то є шанс що людина зміниться. В найтяжчі хвилини, коли зневіра та відчай переповнюють серце, а вороги здаються могутніми та незламними, починаєш розуміти, що молитись треба щоб Господь відкрив їм очі на правду Божу, щоб вони змінились. Немає такого гріха, який би не міг Він простити, якщо людина розкається, для Бога немає неможливого. Бажаю нам всім мудрості та мужності, великого терпіння та щоб різдвяна зірочка світила яскраво і показувала дорогу до царства небесного.
От я розбазікалась, вибачте Світлана, що засмічую Вашу тему. Просто дуже хотілось поділитись роздумами. може щось висловила незрозуміло, вибачте будь-ласка, нікого не хотіла образити, я така сама як і всі інші: іноді сердита, іноді ображена, іноді дуже зла, іноді трохи добра, просто коли починаю говорити про Бога, то складається враження що починаю "умничать", не дратуйтесь на мене будь-ласка, я тітка непротивна

а живет тварь за счет крымчан сама и не стесняется просить, хоть и не пухнет с голоду. Я знаю, что они здесь бывают, но, видать бабки некуда девать, Хочу здесь к ним обратиться- помогите лучше тем, кто действительно в этом нуждается.

откуда такая уверенность у всех что это Роза Люксембург- Солнышко? я тут недавно поэтому не в курсе нюансов

Дина, а Вам и не нужно быть в курсе нюансов.
Алена, они оказывают помощь только прошедшим отбор на ненависть к украинцам!

Роза Люксембург - бу-га-га /Дина, этот ржачь не в Ваш адрес/:-) Я милую узнаю по походке,по почерку видно кто это, по манере общения, по идентичным постам и никам.

Наташа, а зачем нужна помощь тем, кто и так неплохо живет? Деньги лишние , или плата за"единомышление"? может, все-таки, чувство вины? Или надежда?

я же спросила вроде вежливо, к чему этот сарказм

Аленка, давай не будем копаться в их душах. Пусть они капаются в них сами.

Не обижайтесь - вас никто не хотел обидеть, но чтобы ответить на ваш вопрос нужно написать длинющий рассказ.
Кратко: ненависть к украинцам.

ну, вообще, да, согласна, забивать еще этим свои мозги не стоит:-)

нет, я бы сказала НЕНАВИСТЬ КО ВСЕМУ ЖИВОМУ. И ЗАВИСТЬ.