roro писал(а):
Объяснительная
Выкладываю реальную объяснительную записку, которую (еще года три назад)переслала мне сестра, работавшая в этом учреждении. Молодой человек, писавший ее, обладает хорошим чувством юмора, в чем можно убедиться Язык, конечно, украинский, но думаю все будет понятно и без перевода.
Я только убрала фамилии и название организации (потому как сути изложенного это не мешает) )
--------------------------------------------------------------------------------
Голові комісії із соціального страхування ВАТ «@@@@@@»
@@@@@@@@@
начальника управління ****** Департаменту*******
@@@@@ Сергія ***********ча
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКАЦим повідомляю, що 04 січня 2010 року о 20.30, завдяки своїй природній доброті був посланий своєю дружиною за харчами в магазин, який знаходиться на відстані не більше 200м від місця мого мешкання.
Рухаючись в напрямку магазину і дійшовши до перехрестя я, як законослухняний громадянин, дочекавшись зеленого кольору для пішоходів, ступив лівою ногою на проїзну частину вулиці, щоб продовжити свій рух і виконати завдання дружини.
Але раптом відбулося щось неймовірне…
Моя ліва нога не встояла на кризі, яка вкрила проїзну частину дороги біля тротуару, «поплила», і я відчув, що починаю падати. Впав я досить вдало: не на потилицю (головою я дуже дорожу, бо це мій основний інструмент, який цінується на роботі.
При спробі піднятися я відчув ризький біль у лівій нозі нижче коліна.
«Нічого собі – розтягнув зв’язки!» – подумав я, і голосно брутально вилаявшись на адресу головного космонавта Києва Л.Чернівецького і його молодої команди, а також «плюнувши» на харчі з магазином, вирішив повертатися додому.
Необхідно відзначити, що повернення додому відбулося довгим. Біль в нозі був майже нестерпним. Але чомусь в той же час на думку прийшов Герой Вітчизняної війни А.Мересьєв (радянський льотчик, який був збитий і з пораненими ногами пробирався через лінію фронту до роз положення радянських військ).
Вихований на таких прикладах героїзму, я не міг собі дозволити залишитися самотньо стояти посеред порожньої і темної вулиці. Я дошкутильгав до свого дому, залишивши свою родину без так необхідних харчів.
Сподіваючись, що вранці біль зменшає і я зможу поїхати на роботу, я ліг спати.
Ніч була важка. Біль не стихав. Повертати ногу було важко.
Вранці викликавши таксі і діставшись до травмпункту, в мене було зафіксовано перелам малоберцової кісти лівої ноги. Ногу було одразу загіпсовано від стопи до надколінної частини (що в подальшому причинило багато незручностей).
Основною причиною того, що відбулося зі мною 04 січня 2010 року, я вважаю те, що в той вечір був абсолютно тверезим. Бо відомо, що Бог п’яним підстилає. Що прикро вдвічі.
З повагою,
Сергій @@@@@@